Автор: admin

 

Що таке тонзиліт?

 

Тонзиліт – це запальне інфекційне захворювання піднебінних мигдаликів, виникнення якого супроводжується болем у горлі. Одним з найоптимальніших рішень є лікування тонзиліту лікарськими рослинами або домашніми засобами, оскільки зазвичай захворювання доволі легко піддається лікуванню. 

Які трави для цього треба використовувати та як найкраще лікувати тонзиліт?

 

1. Полоскання горла

Одним з найбільш ефективних способів лікування тонзиліту є полоскання горла. Для цього можна використовувати сіль, соду або лікарські рослини. Полоскання горла допомагає знизити запалення та зменшити біль, що виникає при тонзиліті.

 

Полоскання календулою:

 

1 столову ложку сушених квіток календули залити склянкою окропу і залишити на кілька годин настоюватися. Після того, як настій охолоне до кімнатної температури, його треба процідити. Полоскати горло два-три рази на день.

 

Полоскання бузиною:

 

1 столову ложку сушених квіток бузини залити половиною літра води, поставити на плиту і довести до кипіння. Залишити на слабкому вогні на кілька хвилин, постійно помішуючи. Зняти з плити і залишити до повного охолодження відвару, після чого процідити його від залишків рослин та полоскати горло декілька разів на день.

 

Також у відвар можна додати трохи меду, який має позитивний вплив на мигдалики та знімає запалення.

 

Полоскання на основі шавлії та ромашки:

 

Змішати 1 столову ложку сушеної шавлії та 1 столову ложку сушених квіток ромашки, залити двома склянками окропу та залишити настоюватись до кімнатної температури. Настій необхідно процідити та використовувати для полоскання горла кілька разів на добу. Даний настій має позитивний вплив не тільки на мигдалики, але й на всю слизову оболонку.

 

2. Прийом антибіотиків

 

Якщо тонзиліт є бактеріальним, прийом антибіотиків може бути необхідним. Лікар має призначити антибіотик, який вам потрібний, тому не потрібно займатись самолікуванням. Необхідно звернутись до лікаря для отримання правильної діагностики та лікування.

 

3. Використання лікарських засобів

 

Існує багато лікарських засобів, які допомагають знімати біль та зменшувати запалення при тонзиліті. Зазвичай це ліки з антибіотиками, протизапальні препарати та ліки, що знижують температуру.

 

4. Хірургічне лікування

 

Якщо тонзиліт стає хронічним, може бути необхідне хірургічне втручання. Цей метод зазвичай включає в себе видалення піднебінних мигдаликів.

Загалом, лікування тонзиліту залежить від типу тонзиліту та симптомів. Найкраще звернутись до лікаря для отримання правильної діагностики та лікування. Однак, є кілька порад, які допоможуть зменшити біль та запалення, пов’язані з тонзилітом:

 

• Пити більше рідини, щоб зволожувати горло та знімати біль.
• Більше відпочивати та зменшити фізичну активність, щоб дати своєму організму можливість відновитися.
• Уникати їжі та напоїв, які можуть подразнювати горло (наприклад, гострі, кислі, солодкі або гарячі напої).
• Використовувати ліки з м’ятою або евкаліптом, щоб зменшити біль та запалення у горлі.

 

Чи існує профілактика тонзиліту?

 

Є кілька способів запобігання тонзиліту, включаючи вакцинацію, підтримання гігієни рук та вакуумного очищення горла. Проте, якщо ви маєте симптоми тонзиліту, необхідно звернутись до лікаря і дотримуватись призначеного лікування.

 

Автор: Наталія Кандибей, кандидат фармацевтичних наук, директор з якості фармацевтичної фабрики «Віола»

Склад:

М’яти перцевої листя містить каротин, органічні кислоти, аскорбінову кислоту, рутин,
флавоноїди, мікроелементи, дубильні речовини і цинеол. У складі ефірної олії рослини в
кількості 40-60% присутній ментол.

Фармакологічна дія:

За рахунок високого вмісту ефірної олії, листя перцевої м’яти має заспокійливу,
гіпотензивну, антисептичну та знеболювальну дію. Препарати на основі даної рослинної
сировини забезпечують антигіпоксичний та спазмолітичний ефект. Листя м’яти стимулює
виділення жовчі, а також розрідження і виведення мокротиння з бронхів та легенів.

Лікувальні властивості:

Лікувальні властивості м’яти включають седативну дію на організм. Вживання відварів і
настоїв рослини підвищує секрецію травного тракту, стимулює відтік жовчі і покращує
апетит. Завдяки вмісту речовин, які здатні стимулювати слизові оболонки і рецептори,
прийом м’яти підсилює кровообіг і роботу кишечника. При цьому препарати на основі
м’яти перцевої розслаблюють гладку мускулатуру і знімають спазми в шлунково-
кишковому тракті. Також вони розширюють коронарні судини і покращують
кровопостачання міокарда в цілому.
При втиранні в шкіру, препарати з рослини викликають подразнення рецепторів і відчуття
холоду. За рахунок звуження холодових рецепторів забезпечується розширення судин у
внутрішніх органах, що дозволяє знизити відчуття болю при різних захворюваннях.
Завдяки цій властивості, м’ята входить до складу препаратів для лікування дерматитів та
екзем, лікарських засобів і паст для зубів та ясен.

Користь м’яти:

Щоб визначити, чим корисна м’ята для організму, необхідно відзначити хімічний склад
рослини та її особливості. Разом з ментолом у листі м’яти перцевої міститься урсолова
кислота. Дана речовина знижує холестерин, стимулює спалювання жиру і активізує ріст
м’язів. Цинеол, який входить до складу листя рослини, має відхаркувальну і
антибактеріальну дію. Для поліпшення травлення корисний бетаїн, який також входить до
складу частин перцевої м’яти. Речовина захищає клітинні мембрани і підвищує
розчинність різних активних речовин організмом, покращує травлення, знижує тиск.
Бетаїн необхідний для лікування дискінезії жовчних шляхів, гепатиту, диспепсії,
захворювань печінки.
Лікарські форми на базі даної рослини мають ранозагоювальний і болезаспокійливий
ефект.

Регулярне вживання засобів з м’яти виявляє помірну сечогінну дію.
Так як м’ята стимулює перистальтику кишечника, це дозволяє пригнітити процеси гниття і
бродіння в кишечнику.
Приймання засобів з м’яти стимулює апетит завдяки підвищенню секреції травних залоз.
Завдяки антисептичній і протимікробній дії, м’ята може використовуватись місцево для
лікування грибка нігтів.

Протипоказання:

Протипоказаннями до приймання м’яти є чутливість до одного з компонентів у складі, а
також гіпотонія, підвищена кислотність, вагітність. З обережністю застосовують м’яту при
цукровому діабеті, так як препарати з рослини здатні вступати в реакцію з лікарськими
засобами від даного захворювання.

Склад:

Трава меліси містить олію ефірну (0,05-0,33 %, в складі якої є цитраль, ліналоол, гераніол,
цитронелал, мірцен, альдегіди), речовини дубильні (до 5 %), гіркота, слиз, органічні
кислоти (бурштинову, кавову, хлорогенову, олеанолову та урсолову), цукри (стахіоза),
мінеральні солі.

Фармакологічна дія:

Виявляє спазмолітичну, болезаспокійливу, гіпотензивну, заспокійливу, сечогінну,
вітрогінну, бактерицидну дію, покращує травлення, сповільнює частоту дихання, сприяє
сповільненню серцевих скорочень, зменшує напругу гладеньких м’язів кишечнику,
стимулює виділення травних ферментів.

Лікувальні властивості меліси:

Меліса (трава) знижує тиск, сповільнює дихання і серцевий ритм. Відомі її потогінні,
заспокійливі, протигрибкові та бактерицидні властивості. Виявляє спазмолітичну,
в’яжучу, сечогінну, жовчогінну, протизапальну, легку снодійну та болезаспокійливу дію.
Меліса зміцнює нервову систему, посилює слиновиділення, покращує обмін речовин,
апетит, діяльність травної системи. Сприяє оновленню лімфи і крові, допомагає при
головному болю.
Трава меліса використовується для лікування нервових, серцево-судинних, шлунково-
кишкових захворювань, при здутті живота, закрепі, метеоризмі. Допомагає при подагрі,
хворобах ясен, запамороченнях, шумі у вухах та при загальній слабкості.
Корисні властивості меліси роблять її допоміжним засобом при схудненні. Чай з рослини
допомагає поліпшити метаболізм, виводить зайву рідину і має послаблюючу дію.
Меліса стимулює менструацію, допомагає при запальних захворюваннях сечостатевої
системи, особливо при хворобах матки. Як жіноча трава, вона отримала в народі назву
«маточник».

Меліса в косметології:

Трава меліси, за версією стародавніх греків, була найкращим засобом від облисіння, чим і
зараз корисна для людей, що зіткнулися з цією проблемою. Жінки застосовують мелісу
для покращення росту волосся, зміцнення цибулин, відновлення пошкоджених коренів,
регуляції роботи сальних залоз, зменшення жирності та розгладження волосся по всій
довжині.
Також меліса використовується при фурункульозі, дерматиті, шкірних висипах.

Користь меліси:

Меліса має бактерицидний ефект і здатна знищувати деякі патогенні гриби, має
протизапальну й антиоксидантну дію. Меліса допомагає зміцнити нервову систему і
нормалізувати сон, при цьому вона практично не викликає звикання. Також меліса
підсилює дію синтетичних седативних препаратів і дозволяє зменшувати їхнє дозування.

Протипоказання:

Приймати мелісу не можна при вагітності та під час годування грудьми, при гіпотензії та
непереносимості компонентів у складі рослини.

 

Склад:

Квітки календули містять каротиноїди, смоли, слизу, гіркоти (календен), флавоноїди.
саліцилову і яблучну кислоти, тритерпенові глікозиди, сапонін, фітонциди. Концентрує
цинк, мідь, молібден і селен.

Фармакологічна дія:

Календула має виражену протизапальну, бактерицидну, противірусну, спазмолітичну
властивості; покращує процеси регенерації; збуджує секреторну активність травних
органів; стимулює жовчовиділення; виявляє седативну і антиаритмічну дію. Володіє
онкопротективною активністю. Встановлено високу противірусну активність календули
щодо вірусу грипу типів А і А2, виявлена ​​здатність календули долати вірус герпесу.

Лікувальні властивості:

Лікувальні властивості календули зосереджені у квітах: саме для їх отримання рослина
культивується як лікарська. Збирають суцвіття в період цвітіння, відриваючи кошики з
квітками, що розпустилися. Бутони залишають до наступного збору. Сушать у приміщенні
або в затінку. Розкладають тонким шаром, у міру висихання акуратно перемішують.
Сировина вважається готовою, якщо при натисканні квітка розпадається. Квітки
календули зберігають всю свою користь близько року, якщо їх тримати в темному сухому
місці.
Календула має протизапальні, ранозагоювальні та антимікробні властивості. Виявляє
противірусну активність, прискорює регенерацію, захищає від появи грубого колоїду на
місці пошкодження, стимулює секреторну діяльність печінки і жовчної системи, знімає
спазм, знижує тиск.
Внутрішній прийом настою календули призначають у складі комплексного лікування
ерозивних гастритів, ентероколітів, колітів, виразкової хвороби. При хворобах печінки і
жовчовивідних шляхів календула лікарська служить жовчогінним засобом.
Полоскання з квіток календули (нагідок) ефективні проти кашлю і запальних захворювань
верхніх дихальних шляхів. Їх використовують при ангіні, ларингіті, ГРЗ і хворобах
ротової порожнини: при стоматиті, гінгівіті, пародонтозі.
Квітки календули також використовують в проктології. Вони входять до терапевтичного
лікування проктитів і парапроктитів як природний антисептичний і протизапальний засіб,
для чого настій додається в лікувальні клізми.
У гінекології проводять курс спринцювань з квітками календули при молочниці (у дітей і
дорослих), ерозіях, трихомонадних кольпітах, при затримках менструації.

У народній медицині квітки нагідок вважаються майже універсальним засобом. Їм
приписують протипухлинні властивості при раку молочної залози і жіночої статевої
системи. Використовують квітки календули для лікування захворювань серцево-судинної
системи, селезінки, печінки, жовчного міхура, шлунково-кишкового тракту і при
миготливій аритмії. Вони незамінні при лікуванні ран, опіків, ударів, тріщин губ і сосків,
екземи, тромбофлебіту. У випадку загострення венозного запалення ніг засіб першої
допомоги — ванни з календулою.

Календула в косметології:

Квіти календули — незамінний засіб від прищів, вугрів, шкірних запалень.
Для волосся настій служить результативним зміцнювальним засобом і таким, що
стимулює ріст.
У дієтології квітки календули застосовуються в якості додаткового засобу для схуднення,
входять до складу дренажних напоїв, очищувальних чаїв і до складу зборів, що
поліпшують обмін речовин.

Застосування календули в медицині:

Завдяки тому, що властивості календули багатогранні, в медицині її застосовують для
лікування великої кількості захворювань. Рослину використовують у терапії шкірних
захворювань. Здатність календули заспокоювати запалення і свербіж, забезпечує її
ефективність при дерматитах та екземі. З її допомогою можна послабити больові відчуття
і зняти припухлості на шкірі після ударів, а також при опіках та ранах.
Квіти календули прискорюють загоєння і перешкоджають запальним процесам. Їх
використовують при стоматиті, гінгівіті, пародонтиті та інших захворюваннях ясен,
полоскання можуть освіжити дихання, позбавити від неприємного запаху. Антимікробна
дія рослини дозволяє пригнічувати діяльність хвороботворних бактерій, які вражають
мигдалини. Квіти нкалендули заварюють при болю в горлі та під час ГРВІ. За рахунок
комплексного впливу на організм препарати календули усувають неприємні відчуття і
допомагають лікувати інфекції. Протимікробна дія квіток рослини пояснюється
фітонцидним складом їхньої ефірної олії, а також наявністю каротину та лікопіну.
У медицині квітки календули застосовують внутрішньо для лікування захворювань
травної системи. За рахунок спазмолітичних властивостей рослина знижує інтенсивність
больових відчуттів у животі. Календула є жовчогінним засобом, тому застосовується в
терапії хронічного гастриту, холециститу. Її нерідко включають до складу препаратів від
анальних тріщин і геморою.
Рослина зміцнює судини і нормалізує артеріальний тиск. Її застосовують у терапії
тахікардії. Використовують препарати календули також для лікування гіпертонії. При
підвищеному тиску настої та відвари рослини не тільки можуть знизити його, а й
сприяють усуненню головного болю.

Користь календули:

Користь календули обумовлена її багатим хімічним складом. Квітки календули містять не
тільки фітонциди, які допомагають знищити бактерії і грибки, а й каротиноїди. Такі
речовини є сильними антиоксидантами, які запобігають руйнуванню клітин і
окислювальним реакціям. Наявність цих компонентів у складі препаратів календули
забезпечує підвищення стійкості організму до зовнішніх несприятливих факторів.
При безсонні календула є натуральним засобом, який допоможе позбутися від неї, має
заспокійливу дію на організм, усуває відчуття тривожності і неспокою, покращує загальне
самопочуття при сильній втомі.
Завдяки здатності тонізувати організм, квітки календули можна застосовувати для
приготування ванн. Їх використовують для ніг, щоб зняти втому та напругу.
Позитивний вплив календули на шкіру виражається в сукупності ефектів. Шкірні покриви
при обробці олією і препаратами рослини стають більш пружними й еластичними,
підвищується їхня здатність до регенерації та оновлення. Ліки з календули для
зовнішнього застосування є ефективним засобом для догляду за чутливою і схильною до
подразнення шкірою. З їхньою допомогою можна усунути свербіж і почервоніння.
Настоянка нагідок застосовується в гінекології для лікування ерозії шийки матки. Вона
сприяє загоєнню і відновленню тканин, захищає їх від інфікування та поширення бактерій.
Рослина знижує тонус матки й усуває хворобливі відчуття. Корисна календула і при
нерегулярних менструаціях, а також при болях під час місячних.
За рахунок того, що календула поєднує у собі жовчо- і сечогінні властивості, її
використовують для лікування застійних процесів печінки, шлунка, нирок, жовчного
міхура. Поряд з цим нагідки є потогінним засобом, тому їх додають до трав'яних зборів,
які призначають при застуді.
Використовують квітки календули також як корисний інгредієнт для виготовлення кремів,
лосьйонів, масок і компресів. Разом зі здатністю загоювати й заспокоювати шкіру,
рослина захищає клітини шкіри від дії вільних радикалів і запобігає утворенню зморшок.
Вона також допомагає розгладити вже існуючі невеликі зморшки.
Застосовують календулу як полоскання під час миття голови. Відвар з нагідок допоможе
загоїти ранки на шкірі. Також він дозволить зміцнити коріння волосся, запобігаючи його
випаданню. Для усунення лупи готують маски на основі календули.

Протипоказання:

Застосовувати календулу не можна при гострому гастриті та підвищеній кислотності
шлунку, при виразковій хворобі шлунку. Небажано їх приймати особам з черепно-
мозковими травмами, пацієнтам із захворюваннями печінки. Дітям до 18 років вживати
всередину календулу не варто. Заборонено використовувати препарати квіток календули
вагітним і годуючим матерям. Вживання календули під час вагітності може призвести до
викидня. Приймати календулу можна після консультації з лікарем, самолікування може
бути небезпечним для здоров’я.

Листя шавлії містять олію ефірну (0,5-2,5 %), дубильні речовини (4 %), кислоти тритерпенові
(урсолова і олеанолова), дитерпени, речовини смолисті (5-6 %) і гіркі, флавоноїди, кумарин
ескулетин та інші речовини.

Фармакологічна дія:

Має в’яжучу, протизапальну, дезинфікуючу, відхаркувальну та антисептичну дію, зменшує
потовиділення, підвищує секреторну функцію шлунково-кишкового тракту.
Шавлія використовується в кулінарії і медицині, а з недавніх пір — і в косметології.

Лікарська сировина:

Найвищу біологічну активність має листя шавлії.
Заготівля листя шавлії проводиться влітку — під час бутонізації, а також на початку і в кінці
цвітіння. Збір лікарської сировини може бути не один, а два-три за сезон. Крім того, дозволено
проводити збір і восени, у вересні, до заморозків.

Лікувальні властивості:

Шавлія багата ефірною олією: її містять всі частини рослини. Але в найбільшій кількості цей
компонент присутній в листі. До складу ефірної олії входить цинеол — до 15 %, туйон, пінен,
сальвен, борнеол, тимол, камфора, карвакрол та інші терпеноїди.
Також лікарська сировина містить: дубильні речовини, тритерпенові кислоти — урсолову й
олеанолову, вітаміни: С, Е, К, групи В, вітамін А і бета-каротин, мікро- та макроелементи: калій,
цинк, кальцій, залізо, марганець, мідь і магній; смолисті та гіркі речовини; флавоноїди; кумарин
ескулетин та інші сполуки. Завдяки такому складу шавлія має широкий спектр біологічних дій.

Властивості шавлії лікарської:

Шавлія має сильні антисептичні властивості, зумовлені вмістом рослинного антибіотика сальвіну,
який сприяє знищенню золотистого стафілокока.
Також шавлія лікарська має протизапальну, кровоспинну, ранозагоювальну, в’яжучу дію,
поліпшує роботу шлунково-кишкового тракту, дає спазмолітичний ефект, нормалізує обмінні
процеси в організмі, позитивно впливає на стан нервової та кровотворної систем.
Отримав наукове підтвердження факт позитивного впливу шавлії на статеву систему та
вироблення гормонів, що допомагає заплідненню.
Традиційно шавлія використовується від кашлю, запалень верхніх дихальних шляхів та ГРЗ. Дає
результат при тонзилітах та ангінах. Настій п’ють при спастичних колітах та гастритах зі
зниженою кислотністю. Шавлію рекомендують при стоматологічних захворюваннях: пульпіті,
хейліті, гінгівіті, стоматиті, а також афтозних ураженнях.

Із шавлії роблять кровоспинні та протизапальні примочки при загостренні геморою.
Рекомендують застосовувати ванни з настоєм від екземи, нейродерміту, псоріазу, інтертригінозної
епідермофітії.
Найчастіше для лікування листям шавлії застосовують настій, чай і відвар, зокрема на молоці.

Використання шавлії в косметології:

Шавлія по праву вважається омолоджувальним засобом, адже вона багата вітаміном С: її настій
п’ють при появі ознак старіння. Також рослина сприяє схудненню, тому її призначають при
ожирінні як допоміжний засіб.
Листя шавлії допомагає від прищів, вугрів, лікує себорейні дерматити. Завдяки високому вмісту
вітаміну А, знімає запалення та лікує грибкові ураження шкіри.

Найчастіше використовують відвар з рослини. Він підходить для вмивання, обробки проблемних
зон. А теплі маски з відвару допоможуть зняти сліди втоми. Також засіб можна заморозити і
зробити косметичні кубики льоду для протирання.

Шавлія має терапевтичний ефект і для волосся. Домашні засоби на основі цієї рослини
допомагають позбутися лупи, зміцнюють локони і стимулюють їх ріст.

Протипоказано застосовувати шавлію при:

сухому кашлі;
бронхіальній астмі;
запальних процесах в нирках і печінці;
гіпертонічних захворюваннях.
Варто утриматися від застосування рослини при вагітності та лактації.
Також не рекомендується використовувати шавлію для лікування дітей до трьох років без
призначення лікаря.
Протипоказанням до лікування шавлією є і індивідуальна непереносимість у вигляді алергії.

Завдяки своїм цілющим властивостям ехінацея отримала широку популярність у всьому світі.
Сьогодні майже в кожній аптечці можна знайти лікарські засоби, що містять рослинний екстракт
цієї квітки.

Значення у медицині:

Ехінацея використовується як в народній медицині, так і традиційній.

Сік зі свіжих суцвіть ехінацеї активізує здатність крові згущуватися, прискорює загоєння ран,
епітелізацію при опіках 1-2 ступеню, важких пролежнях, хронічних язвах гомілки.
Ехінацея містить похідні кавової кислоти, полісахариди, ефірну олію, основною частиною якої є
нециклічний сесквитерпен, алкалоїди, глікозиди, поліїни, полієни і кумарини. В траві містяться
полісахариди, каротини і аскорбінова кислота, в коренях — бетаїн, дубильні речовини та кислоти.
Лікарською сировиною рослини є квіти, стебла, листя і коріння. Ехінацею рекомендують
застосовувати при застуді, грипі, зараженні крові або захворюваннях сечового міхура. Крім
внутрішнього застосування, ехінацею досить часто використовують зовнішньо при лікуванні
кропив’янки, опіків, герпесу та інших шкірних захворювань.
Ехінацея застосовується для нейтралізації впливу важких металів і фунгіцидів, хворобах печінки і
цукровому діабеті. Препарати, виготовлені на основі ехінацеї, гнітюче діють на наявні в організмі
стрептококи, кишкові палички і вірус грипу.
Рослина показала хороші результати в лікуванні простатиту, ревматизму, остеомієліту і
захворювань верхніх дихальних шляхів. Примочки з відвару ехінацеї застосовують при псоріазі,
укусах комах. Відваром ехінацеї лікують виразку шлунку, приводять у норму артеріальний тиск і
покращують стан організму в цілому.
Фармацевтична промисловість випускає лікарські препарати з ехінацеєю у вигляді настоянок,
сиропів, таблеток, трав’яних чаїв.

Застосування:

Найпоширеніша лікарська форма — настоянка. У народній медицині також роблять настої трав,
відвари з коріння, але вони вважаються трохи менш ефективними.
Для приготування звичайної настоянки можна скористатися таким рецептом:
готовий подрібнений засіб залити спиртом 70% (на 1 частину сировини — 10 частин спирту),
щільно закрити ємність і залишити настоюватися в темному місці при кімнатній температурі 10-14
днів. Після закінчення цього часу — процідити. Готовий розчин можна застосовувати всередину і
зовнішньо. Дорослим достатньо 20 крапель за прийом, а дітям 6-12 років — 10-15 крапель. Можна
змішувати настій з водою. Зазвичай курс лікування становить від 1 до 8 тижнів.
Зовнішнє застосування актуальне для лікування ран, фурункулів, абсцесів.

Лікувальні властивості ехінацеї:

бере участь у процесі утворення крові;
запобігає старінню клітин;
забезпечує профілактику появи пухлин;
покращує роботу імунної системи;
посилює захист печінки;
покращує регенерацію пошкоджених тканин;
стимулює формування кісткового матеріалу, нігтів, зубів.

Користь ехінацеї при:

спаді імунітету в сезон простудних захворювань;
хворобах печінки, сечового міхура;
лор-інфекціях;
безсонні та дратівливості;
алергіях;
опіках і укусах на шкірі;
жіночих захворюваннях, в тому числі кандидозі.
Оскільки є деякі обмеження до прийому подрібненої трави, варто завчасно проконсультуватися з
лікарем щодо лікування.

Не рекомендується приймати засіб:

при туберкульозі;
після пересадки органів;
при алергічних реакціях;
при порушеннях функції печінки.
Повністю протипоказано використання рослинного засобу при аутоімунних, системних
патологіях, таких як лейкоз, ВІЛ, СНІД. Обмеженням є також одночасний прийом з лікарськими
препаратами, що мають аналогічну імуномодулюючу дію.
Типовими алергічними проявами є кропив'янка, кашель, нежить, нудота і блювота, запаморочення.

Збір, заготівля і зберігання алтеї лікарської:

Найчастіше використовують і, відповідно, збирають коріння алтеї. Заготівлю проводять
восени або ранньою весною, при цьому в землі залишають близько 30% коренів для
відновлення. Коріння очищають від землі, промивають, ріжуть, сушать.

Діючі речовини алтеї лікарської:

Сухі корені алтеї містять до 37% полісахаридів (в т.ч. крохмалю), при гідролізі яких
утворюються пентоза, декстроза і галактоза. Коріння алтея також містять великий
відсоток пектину (11-16%), L-аспаргін, жирне масло, бетаїн, каротин, фітостерини і деякі
інші речовини.

Фармакологічні властивості алтеї лікарської:

Основні властивості алтеї лікарської – відхаркувальна, муколітична та протизапальна дії.

Завдяки полісахаридам, препарати алтеї мають властивість покривати слизову оболонку і
шкіру.

Показання до застосування алтеї лікарської:

Найчастіше алтею застосовують при захворюваннях органів дихання, що
супроводжуються кашлем: бронхіті, трахеїті, пневмонії. Також використовують при
запальних захворюваннях глотки (тонзиліт, фарингіт). Рідше застосовують при лікуванні
захворювань шлунково-кишкового тракту (гастриті, виразковій хворобі, коліті). Квітки
алтеї застосовують при хворобах сечовивідної системи. Зовнішньо алтею використовують
при запальних захворюваннях слизової оболонки, при опіках.

Спосіб застосування та дози алтеї лікарської:

Для приготування чаю з алтеї: 2 чайні ложки подрібнених коренів заливають 250 мл води,
кип’ятять протягом 30 хвилин, помішуючи (така технологія обумовлена тим, що при
кип’ятінні крохмаль, яким багате коріння, перетвориться в клейстер). Потім настій
збовтують і проціджують через марлю. Пити чай краще трохи підігрітим, маленькими
ковтками.
Для приготування сиропу: 2 г подрібнених коренів вміщують в фільтр і заливають
сумішшю з 1 г винного спирту і 45 г води. Відцідженою рідиною знову заливають
коріння; процедуру повторюють декілька раз протягом 1 години. Після цього, до 37 г
отриманої рідини потрібно додати 63 г цукру і нагріти до розчинення.

Використання алтеї лікарської в їжу:

З алтеї варять киселі, коріння в перемеленому вигляді додають у тісто.

Побічні дії алтеї лікарської:

При тривалому застосуванні можуть з’явитися нудота і блювота. Можливі алергічні
реакції.

Протипоказання до прийому алтеї лікарської:

Індивідуальна непереносимість.

Застереження при прийомі алтеї лікарської:

Препарати з алтеї лікарської не варто призначати з препаратами, що пригнічують кашель,
зневоднюють організм і згущують мокроту.

Мучниця — рослина, яка застосовується переважно при проблемах з сечостатевої системою.

Мучниця: користь рослини

З давніх-давен люди використовували цілющі сили природи. Мучниця не стала винятком із правил. Проте мучницю потрібно використовувати з обережністю, попередньо проконсультувавшись з лікарем.

Цілющі властивості мучниці:

— арбутин очищає організм, є діуретиком і антисептичним засобом;

— органічні кислоти усувають запалення, борються з бактеріями, гальмують розвиток онкологічних захворювань і надають омолоджуючий ефект;

— флавоноїди є щитом для організму, який попереджає попадання всередину мікробів і вірусів;

— дубильні компоненти надають скріплювальний вплив на кишечник, що запобігає ризику розвитку і подальшого лікування діареї;

— гідрохінон живить кровоносні тільця киснем, благотворно впливає на метаболізм, відбілює шкіру.

Додатково листя мучниці насичені вітаміном групи С, ефірними маслами, тощо.

Корисні властивості мучниці допомагають при лікуванні таких недуг:

• похмілля;
• проблеми з кислотно-лужним балансом;
• порушення роботи шлунково-кишкового тракту, включаючи гастрит;
• камені і пісок в нирках;
• запаленння;
• набряки;
• цукровоий діабет;
• цистит і нефрит хронічного характеру;
• подагра;
• базедова хвороба;

 

Листя мучниці нормалізують обмінні процеси в організмі.

Листя мучниці має такі протипоказання: грудне вигодовування; ниркова недостатність; короткочасні запори; алергія; індивідуальна непереносимість компонентів рослини. Мучниця протипоказана дітям до 12 років.

Мучниця в медицині:

Технологія приготування: 2 ч. л. сухого листя рослини заливають 500 мл води. Залишають в затемненому приміщенні протягом 48 годин. Перед прийомом проціджують настоянку через сито або марлю. Використовують по 50-60 г три рази на день після прийому їжі. Зберігати засіб можна не більше 5 днів при температурі не вище 4 ° С. Лікування триває 10 діб.

Технологія приготування спиртової настоянки: 20 г листя мучниці заливають 100 мл горілки, залишають на 14 днів в темному приміщенні. Приймають по 15-20 крапель тричі на день після їжі.

 

Мучниця в косметології

У складі рослини так багато корисних компонентів, що їх використовують не тільки в лікуванні хвороб, але і в косметичних цілях. З їх допомогою можна позбутися пігментних плям, освітлити і зміцнити волосся, поліпшити стан шкіри обличчя і омолодитися. Розглянемо більш детально способи домашнього догляду за допомогою мучниці:

1. Видалення пігментних плям: 25 г трави, заливають 325 мл води, нагрівають на водяній бані протягом 10 хвилин і проціджують. Протирають відваром проблемні ділянки шкіри 6-7 разів на добу.
2. Зміцнення волосся. Ця методика підходить тільки для жирного типу. За допомогою настоянки в шкірі голови стабілізуються обмінні процеси, що дозволяє зробити волосся більш блискучими.
3. Догляд за шкірою. Завдяки антисептичному ефекту мучниця бореться із запальними процесами, забезпечує захист від інфекцій. Рекомендують протирати проблемні зони відваром або приймати засіб всередину.

 

Аїр болотний (тростинний) — це одна з лікарських рослин, які включені в офіційні довідники і використовуються в фітотерапії. Рослина широко застосовується в альтернативній медицині, кулінарії та косметології.

Аїр містить азарон, куркуму, акорон, борнеол, каламеол і бета-пінен. Ці речовини в комплексі мають стимулюючий ефект на метаболізм. Окрім ефірної олії рослину цінують за вміст різних біологічно-активних компонентів.

• Природний крохмаль — джерело енергії і компонент, що нормалізує процеси травлення.
• Комплекс вітамінів для підтримки тонусу і активного метаболізму, роботи травлення, сечостатевої системи, імунітету та нервової системи.
• Вітамін В4 (він же холін) стимулює роботу нейронів, має заспокійливий та нейропротекторні властивості.
• Вміст в коренях йоду дозволяє поповнювати його нестачу при проблемах зі щитовидною залозою.
• Дубильні сполукт допомагають в регуляції роботи травного тракту, допомагають в загоєнні пошкоджень шкіри і слизових, мають протизапальний ефект.
• Високий вміст аскорбінової кислоти допомагає стимулювати захисні сили організму в період застуд, підтримує імунітет.
• Пальмітинова кислота прискорює процеси загоєння ран і порізів, знімає роздратування і лущення шкіри, відновлює волосся.

Лікарська рослина з кореня аїру має:

• судинорозширювальний ефект, за рахунок чого рослина допомагає в лікуванні гіпертонії;
• знеболюючий ефект;
• спазмолітичний ефект, за рахунок чого усуваються деякі больові відчуття у внутрішніх органах і м’язах;
• антимікробну дію, що допомагає в боротьбі з патогенними організмами при застудах і запальних процесах;
• усуває депресію;
• допомагає в зупинці кровотеч, як внутрішніх, так і зовнішніх;
• має в’яжучі властивості;
• прискорює метаболізм.

Протипоказання до застосування кореня аїру

Період лактації, вагітність, носові кровотечі, гострі стадії виразкової хвороби, гастрити, гострий запальний процес в нироках, алергія на компоненти рослини та індивідуальна непереносимість препарату, гіпотонічна хвороба, період лактації.

Застосування кореня аїру:

Коріння аїру застосовують у фітотерапії , а також в косметичній практиці та кулінарії.

Коріння аїру може допомогти в лікуванні міоми матки, при відновленні гормонального фону, в тому числі після пологів або на тлі клімаксу, може зменшувати біль при менструації.

Аїр також має властивість афродизіака, нормалізує потенцію. Допомагає в профілактиці аденоми простати, підвищує загальний тонус, застосовуюєтьсяв комплексному лікуванні безпліддя.

Настій:

20 г висушених коренів аїр, які попередньо потрібно подрібнити, заливають склянкою окропу, накрити ємність кришкою, нагрівати на водяній бані 15 хвилин.

Приймати по 25 мл 2 рази на добу

Даний настій застосовують при лікуванні і профілактиці гастриту, полощуть горло при гострому тонзиліті (ангіна), при зубному болю, кишкових коліках.

Відвар:

3 чайні ложки висушених подрібнених  коренів, засипати в ємність і залити 1 склянкою окропу. Потім поставити суміш на вогонь, і варити на повільному вогні протягом 15 хвилин. Процідити.

Приймати по 1/3 склянки відвару до їжі протягом 10 — 14 днів або за вказівкою лікаря.

У медицині відвар застосовують при лікуванні неврозів, мігрені, гіпертрофії ендометрія, порушення менструацій.

Порошок:

Сушені корені аїру розтерти в порошок за допомогою кавомолки або ступки. Зберігати в скляному посуді з щільною кришкою.

Порошок з коріння рослини застосовують зовнішньо, щоб лікувати виразкові ураження, запалені рани або нежить.

Подорожник — часто використовується в медицині та косметології. Про його цілющі властивості відомо з давніх часів.

Опис лікарської рослини

У світі відомо понад 200 видів подорожника. Найбільш поширені його види: ланцетолистний та великий.

Можна виділити такі цілющі властивості подорожника:

• ранозагоювальну;
• кровоспинну;
• протизапальну;
• відхаркувальну;
• протипухлинну;
• седативну;
• спазмолітичну;
• знеболюючу.

Крім цілющих властивостей, рослина має протипоказання: не рекомендується застосовувати при гастриті та виразковій хворобі. Також заборонено пити сік або відвар подорожника при атеросклерозі, тромбозі, варикозі.

Лікування подорожником може здійснюватися як зовнішньо, так і внутрішньо:

• Листя подорожника можна прикладати до ран в свіжому вигляді або сушити і робити ранозагоювальний порошок.
• Насіння подорожника використовують як послаблюючий засіб, а також для лікування безпліддя і цукрового діабету.
• Сік рослини подорожника застосовують для усунення болю у вухах, при лікуванні туберкульозу, епілепсії та інших важких патологій.
• Відвар подорожника один з найпопулярніших засобів. Лікування відваром допомагає при простудних захворюваннях і кашлі, при патологіях шлунково-кишкового тракту.

Подорожник по праву вважається однією з найцінніших лікарських рослин.